Троїцька — центральна вулиця Нового Місця. Цей міський район Сум простягався з півдня на північ — від річки Сумка до залізничного вокзалу, а з заходу на схід — від Холодної гори до ріки Псел.
Місцевість ця була заселена ще в першій половині XVIII ст. Уже 1730 р. існувала церковна парафія в ім'я Святої Трійці. До кінця XVIII ст. відносяться свідоцтва про найстарішу на цій території садибу — Богдановичів. Іполіт Богданович — відомий російський поет катерининського часу.
Вигляд старої Троїцької вулиці, що частково дійшов до наших часів, багато в чому був зумовлений меценатською будівельною діяльністю Івана Герасимовича і Павла Івановича Харитоненків. У межиріччі Псла і Сумки знаходилися їх головна контора і міська садиба, а далі був ряд учбово-виховних і медичних закладів, збудованих завдяки невтомним турботам "цукрових королів" про рідне місто.
Троїцька вулиця — своєрідний музей архітектури. Тут, ховаючись у зелені палісадників, вільно розмістились споруди останньої чверті XIX — початку XX ст., які ще й сьогодні вражають багатством і різноманітністю архітектурного оздоблення.
Район межував з Павлівським рафінадним заводом П.І.Харитоненка і машинобудівними майстернями Бельгійського акціонерного товариства, де цукрозаводчик був найбільшим власником акцій. Завдяки щедротам родини Харитоненків жили в достатку і збудували на Новому Місці особняки високооплачувані службовці фірми "Харитоненко с сыном".
Тут також проходила вулиця Німецька (нині не існує) — своєрідна згадка про той час, коли в Сумах компактно проживало багато іноземців — німців, австрійців, чехів, поляків. В основному вони були запрошені Харитоненком на його виробництва. Серед менш значних промислових підприємств Нового Місця слід згадати чавуноливарний завод "Вулкан" на Німецькій вулиці, що залишив по собі добру пам'ять в ряді будівель міста у вигляді чавунних сходів, огорож і т.д. Вздовж крутого корінного берега Псла проходила Псільська вулиця з будинками й дачами місцевих промисловців, купців і торговців, що губилися в зелені садів. Серед них — дача Суханових з Параскіївським притулком для дівчаток-сиріт, яку згодом було подаровано місту. Найменш заможна частина жителів Нового Місця тіснилася в непоказних будиночках на звивистих вулочках, що тягнулися на захід від Троїцької.
Саме на цій вулиці розпочала свою історію будівля сучасної загальноосвітньої школи № 8:
1865-1867 рр. побудовано приміщення для євангельсько-лютеранської (німецької) церкви та приходського училища. (ЦГИА ф.828 оп.Зд.67 1865г "Дело о построении в Сумах молельного и школьного дома").
1870 р. в приміщенні розпочала свою діяльність перша жіноча гімназія (спочатку як прогімназія, а в 1873р. реорганізована в гімназію).
1900 р. розпочинає свою навчальну діяльність кадетський корпус, який у 1902р. перейшов до побудованого для нього нового приміщення.
24 жовтня 1903р. відбулося офіційне відкриття прогімназії.
Батьки, майбутні учениці, члени Піклувальної та Педагогічної рад взяли участь в урочистостях і вислухали наставницьке слово о. Іоанна (Дмитрієва), першого законодавця прогімназії, в якому він побажав добра новій школі та її засновникам.
Перший голова Піклувальної ради - Ілля Дмитрович Траскін
(Сумський повітовий предводитель дворянства)
Почесна піклувальниця гімназії – Марія Адольфівна Лоретц-Еблін
Голова Педагогічної ради – Михайло Єгорович Архангельський
Перша начальниця прогімназії – Є.М. Конорова.
З перших років створення школи велика увага приділялась фізичному розвитку учнів, яким викладались гімнастика, танці, рухливі ігри. Для учениць влаштовувались літературно-музичні вечори, де вони самі були активними учасниками
1919 р. ліквідація II жіночої гімназії. Створення Радянської школи№5.
1941-1943 рр. в приміщенні знаходився концентраційний табір військовополонених.
У роки війни приміщення зазнало пошкодження під час пожежі. Післявоєнна перебудова дещо змінила зовнішній вигляд. Зникли романтичні вежі та дзвіниця, але відремонтована будівля зберегла по всьому периметру свій архітектурний план.
1953 р. - відкриття середньої школи №8.